Сьогодні інтелектуальна власність є одним із драйверів соціально-економічного розвитку держави. Значна її кількість створюється під час виконання працівниками своїх службових обов’язків. Визнання творів службовими істотно впливає на обсяг авторських прав та режим використання цих творів. Нещодавно законодавство про захист прав інтелектуальної власності було оновлене, тож пропонуємо в цьому контексті розглянути питання належності майнових прав на службовий твір та його правове регулювання.

---

ЗМІНИ, ЩО НАЗРІЛИ

У сфері захисту інтелектуальної власності мали місце певні прогалини та суперечності, зокрема між спеціальним законом про авторські і суміжні права та відповідними нормами Цивільного кодексу України (ЦКУ). З метою їх усунення законодавець вніс низку змін у законодавство, що регулює цю сферу.

Так, 1 січня 2023 року набув чинності новий Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 01 грудня 2022 року № 2811-IX (далі — Закон № 2811). Метою нового закону є оновлення українського законодавства у сфері авторського права та суміжних прав в аспекті гармонізації з нормами права ЄС у цій сфері.

Закон № 2811 імплементує в національне законодавство норми Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та Директив ЄС щодо охорони авторського права й суміжних прав.

Закон № 2811 також посилює відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, а також встановлює, серед іншого, особливості реалізації та захисту авторських і суміжних прав. Зокрема, в Законі № 2811 закріплено розподіл прав на службові твори й твори, створені за замовленням.

З метою гармонізації українського законодавства Законом № 2811 також внесли зміни у відповідні нормативно-правові акти: ЦКУ, Господарський кодекс України; Господарський процесуальний кодекс України та низку спеціальних законів.

СЛУЖБОВИЙ ТВІР

Відповідно до ст. 5 Закону № 2811, авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб’єктів авторського права. При цьому первинним суб’єктом авторського права є автор твору, а іншими його суб’єктами можуть бути також інші фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі правочину або закону.

Основні ознаки службового твору, створеного у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), такі:

• працівник створив службовий твір протягом строку дії трудового договору (контракту) з роботодавцем та за його рахунок (з використанням матеріалів та інформації роботодавця зокрема);
• створення службового твору входило до трудових обов’язків цього працівника, визначених трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями або відповідало письмовому службовому дорученню (завданню) роботодавця, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності такого роботодавця.

ПРАВА НА СЛУЖБОВИЙ ТВІР

Авторське право виникає в його автора в момент створення твору (ч. 1 ст. 437 ЦКУ). Авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб’єктів авторського права (ч. 1 ст. 5 Закону № 2811). Особисті немайнові авторські права на службовий твір належать працівникові, творчою працею якого створено такий твір (ч. 1 ст. 14 Закону № 2811).

Нагадаємо, згідно зі ст. 423 ЦКУ, особисті немайнові права інтелектуальної власності це:

• право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності;
• право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;
• інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Своєю чергою, згідно зі ст. 424 ЦКУ, майновими правами інтелектуальної власності є:

• право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
• виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;
• виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, зокрема забороняти таке використання;
• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2811:

Слід зазначити, що ч. 3 ст. 440 ЦКУ містить важливе уточнення, що майнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), переходять до юридичної або фізичної особи, де або в якої працює автор.

Якщо майнові права на твір переходять до роботодавця, працівник, який є автором службового твору, має право на винагороду.

Водночас ч. 3 ст. 14 Закону № 2811 надає роботодавцеві право доручити іншій особі завершити незавершений службовий твір, вносити зміни у завершений службовий твір, супроводжувати службовий твір ілюстраціями, передмовами, післямовами тощо, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір (додаток).

Отже, з огляду на зазначене вище, обов’язковими умовами для створення службового твору і оплати є:

• включення до посадових обов’язків працівника положення про створення службових творів відповідних видів;
• вказівка у трудовому договорі (контракті) між автором і роботодавцем про включення авторської винагороди до заробітної плати автора.

1

 Таким чином, у результаті створення службового твору в його автора-працівника виникає авторське право на такий твір у пов-ному обсязі (особисті немайнові права і майнові права на твір).

2

 Потім до роботодавця на підставі припису закону переходять майнові права на службовий твір в обсязі, обумовленому сторонами трудового договору (контракту), внаслідок чого роботодавець набуває майнові права на цей твір. Це може бути половина майнових прав на службовий твір (у разі спільного розподілу прав) або всі майнові права на службовий твір (у разі переходу всіх прав до роботодавця) чи інший варіант, встановлений сторонами.

У зв’язку із переходом майнових прав на службовий твір від автора до роботодавця виникає суто практичне запитання: Чи потребує юридичний факт, що лежить в основі набуття роботодавцем майнових прав на службовий твір, якогось окремого оформлення? Спробуємо розібратися.

Початковим фактом юридичного складу, що призводить до набуття роботодавцем майнових прав на службовий твір, є факт створення службового твору.

З метою належного оформлення прав інтелектуальної власності роботодавця щодо службових творів, які будуть створені працівниками в майбутньому, рекомендуємо, щоб трудові договори (контракти) містили такі положення:

Сторони трудового договору (контракту) можуть відійти від запропонованого законодавцем варіанту моменту набуття роботодавцем майнових прав на службовий твір. Таке право їм надане ст. 14 Закону № 2811, про що йшлося вище.

Момент набуття роботодавцем майнових прав на службовий твір сторони можуть відтермінувати, пов’язавши його, наприклад, зі спеціальним додатковим фактом (виплата авторської винагороди (паушальний платіж або роялті) тощо). Це можна оформити, зокрема, окремим договором про розподіл майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності.

Таким чином, момент набуття роботодавцем майнових прав на службовий твір може бути зміщений сторонами лише у майбутнє відносно моменту, що настає за створенням такого твору. Визначення моменту набуття роботодавцем майнових прав на службовий твір раніше за момент, що настає по створенні такого твору, суперечитиме нормі щодо виникнення авторського права в момент створення твору у його автора, яка є імперативною (ч. 1 ст. 437 ЦКУ).

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

Слід зазначити, що 29 грудня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав» від 01 грудня 2022 року № 2803-IX (далі — Закон № 2803). Метою його прийняття є посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав.

Так, за незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об’єкт або інше порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняються законом, застосовується адміністративний штраф від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ) з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

За незаконне використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, виготовлення, реклама, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для недозволеного обходу технологічного засобу захисту авторського права і (або) суміжних прав (зокрема кардшейрінг), камкординг, інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, застосовується кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від 300 до 1000 НМДГ або виправних робіт на строк до двох років чи позбавлення волі на той самий строк.

Крім того, ч. 1 ст. 176 ККУ викладено у новій редакції, яка передбачає, що незаконне відтворення, використання та розпов-сюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, інших творів, а так само незаконне відтворення, використання та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, караються штрафом від 300 до 1000 НМДГ або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Отже, можна виснувати, що оновлене законодавство України про авторське право і суміжні права чіткіше регламентувало цю сферу, зокрема, і стосовно службових творів. А тому під час оформлення відносин роботодавця і працівника щодо створення останнім службових творів необхідно чітко дотримуватися норм і положень Закону № 2811 і ЦКУ. Це дасть змогу сторонам трудових відносин запобігти ризику конфліктів і судових тяганин щодо права на інтелектуальний об’єкт, уникнувши зайвих фінансових і моральних збитків.