Застосування Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»

Рік тому було прийнято Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136). Протягом року усі роботодавці, працівники, судові органи, адвокати та інші суб’єкти активно застосовували положення цього Закону.

У статті сфокусовано увагу на основних положеннях трудового законодавства воєнного часу.

Особливості укладення трудового договору в умовах воєнного стану (ст. 2 Закону № 2136)

•сторони за згодою визначають форму трудового договору (форма трудового договору: усна або письмова);

• при укладенні трудового договору умова про випробування при прийнятті на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників;

• роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника (з метою оперативного залучення нових працівників до виконання роботи, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, в тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які внаслідок бойових дій евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустках, простої, тимчасово втратили працездатність або доля яких тимчасово невідома).

Згідно з статтею 24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту визначено постановою КМУ від 17 червня 2015 року № 413.

Особливості переведення та зміни істотних умов праці в умовах воєнного часу (ст. 3 Закону № 2136)

• на період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за виключенням переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою;

• на період дії воєнного стану норми статті 32 Кодексу законів про працю України про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 4 Закону № 2136)

Підстави для звільнення працівника за власним бажанням під час воєнного стану залишились такими ж, як і до його введення. Водночас у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

Трудове законодавство не передбачає права роботодавця звільняти працівників з причини воєнного стану чи знаходження підприємства у зоні активних бойових дій. У той же час, неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за пунктом 6 частини 1 статті 41 КЗпП. Розірвання договору в такому разі проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Також працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП). Вивільнення працівників у зв’язку з цим здійснюється в такому порядку:

• про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;

• не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення.

У разі якщо вивільнення працівників є масовим, відповідно до статті 48 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення», роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п’яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Які особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця під час воєнного стану?

У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Крім того, у період дії воєнного стану розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця відбувається без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Чи може роботодавець вимагати від працівників написати заяви про звільнення за власним бажанням, якщо підприємство знаходиться у зоні бойових дій або через воєнний стан?

Роботодавець не має права примушувати працівника до написання заяви про звільнення за власним бажанням за будь-яких умов. У разі, якщо підприємство знаходиться в районі бойових дій та неможливо організувати працю працівників, роботодавець може запровадити дистанційну, надомну роботу, надати за бажанням працівника відпустки, в тому числі і без збереження заробітної плати, оформити простій без вини працівника, призупинити трудовий договір.

Чи допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності під час воєнного стану?

Чи є смерть працівника або роботодавця під час воєнного стану підставою для припинення трудового договору?

Так, смерть роботодавця — фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою є підставою для припинення трудового договору на підставі пункту 8-1 частини 1 статті 36 КЗпП. Смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим є підставою для припинення трудового договору на підставі пункту 8-2 частини 1 статті 36 КЗпП.

Чи є заборони на припинення трудового договору під час воєнного стану у разі, якщо закінчився строк трудового договору?

Трудове законодавство під час воєнного стану не передбачає заборони на припинення трудового договору у разі, якщо закінчився строк трудового договору.

Чи допускається припинення трудового договору з працівником, якого мобілізували?

За мобілізованим працівником зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На час відсутності працівника, якого мобілізували, роботодавець може укласти з іншим працівником строковий трудовий договір, який підлягає припиненню за пунктом 2 статті 36 КЗпП (закінчення строку договору) у разі демобілізації основного працівника та повернення на своє місце роботи (посаду).

Чи обмежується під час воєнного стану право на припинення трудового договору за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП)?

Воєнний стан не обмежує право сторін на припинення трудового договору за взаємною угодою.

Чи можна з працівником, який під час воєнного стану тривалий час відсутній на роботі й причини такої відсутності невідомі, розірвати трудовий договір ?

У разі відсутності працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль трудовий договір з ним буде припинений на підставі пункту 8-3 частини 1 статті 36 КЗпП.

Як працівнику звільнитися з роботи, якщо він є внутрішньо переміщено особою?

Внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 КЗпП у зв’язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи відповідну заяву на ім’я роботодавця.

Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання такої заяви. Центр зайнятості повідомляє про це роботодавця, територіальний орган Пенсійного фонду України та територіальний орган Державної податкової служби.

Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку (ст. 6 Закону № 2136)

• нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень;

• для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень;

• п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями;

• час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем;

• тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин;

• на період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частина перша статті 65, частини третя —п'ята статті 67 та статті 71 — 73 (святкові і неробочі дні) КЗпП.

Особливості організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця (ст. 7 Закону № 2136)

• у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці;

• у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Механізм обміну документами варто закріпити в локальних нормативних актах, якими можуть бути колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення, інструкції тощо.

Робота в нічний час (ст. 8 Закону № 2136)

• у період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота;

• у період дії воєнного стану частини перша та друга статті 54 КЗпП не застосовуються.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Особливості залучення до роботи деяких категорій працівників (ст. 9 Закону № 2136)

У період дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Оплата праці (ст. 10 Закону № 2136)

• заробітна плата виплачується на умовах визначених трудовим договором;

• роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати;

• роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили;

• звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати;

• у разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Також варто звернути увагу на судову практику, яка формується з питання оплати праці.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2023 року у справі № 397/660/22 щодо форс-мажорних обставин.

Єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі — Закон № 671/97).

Із урахуванням положень частини першої статті 14-1 Закону № 671/97 та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

Отже, роботодавцю необхідно було довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП. Оскільки роботодавець не довів, що порушення сталися внаслідок непереборної сили, то, відповідно, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.02.2023 р. у справі №629/1850/22 щодо форс-мажорних обставин.

В Постанові КЦС ВС від 27 лютого 2019 року у справі № 264/923/17, зроблено висновок, що невиплата працівнику заробітної плати у липні та серпні 2014 року у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, відбулася не з вини роботодавця, а в силу обставин непереборної сили, пов’язаних із проведенням АТО на території Донецької області. Оскільки вина роботодавця є обов’язковою умовою для застосування статті 117 КЗпП, немає підстав для покладення на відповідача обов’язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) або даних, що оприлюднюються на офіційних сторінках Міністерства оборони України або Збройних сил України. Так, зокрема до вказаного переліку входить Лозівська міська територіальна громада.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу належних сум при звільненні, оскільки у період з липня до грудня 2022 року така невиплата відбулася через настання обставин непереборної сили, у зв’язку з чим відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 14 лютого 2023 року у справі № 286/2462/22 про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.

За встановлених обставин, зважаючи, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором (непереборною силою) і саме ця обставина стала підставою для несвоєчасної виплати заробітної плати по причині тимчасової окупації збройними силами Російської Федерації території місцезнаходження ПП «Автомагістраль», що призвело до призупинення його діяльності, завдання останньому значної майнової шкоди, в тому числі внаслідок невиконання договірних зобов’язань дебіторами з вказаної причини, суд приходить до висновку про доведення стороною відповідача відсутності своєї вини у не виплаті заробітної плати позивачеві при його звільненні та відповідно до висновку про відсутність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

…………………………………………………………………………………………………………….

Зупинення дії окремих положень колективного договору (ст. 11 Закону № 2136)

На період воєнного стану дія окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця може бути зупинена.

Відпустки (ст. 12 Закону № 2136)

У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця: може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Призупинення дії трудового договору (ст. 13 Закону № 2136)

За рік воєнного стану роботодавці активно використовують новий інструмент трудових відносин – призупинення дії трудового договору, проте, як показує судова практика, назавжди правильно.

Так, роботодавці не дотримуються основної умови для призупинення дії трудового договору:

1) одночасна абсолютна неможливість надання роботи;

2) абсолютна неможливість виконання роботи у зв’язку з військовою агресією проти України,

Під абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи слід розуміти:

1) знищення виробничої, організаційної, технічної можливості, засобів виробництва або майно роботодавця в результаті бойових дій;

2) їх функціонування є неможливим;

3) переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе.

Про це зазначила Міністерство економіки України в Листі від 09 травня 2022 року № 4712-06/22838-09 «Про надання роз’яснень».

За умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, або роботодавець може надавати роботу, призупиняти дію трудового договору не можливо.

Оскарження наказу про призупинення дії трудового договору до Держпраці

З 19 липня органам Держпраці дозволили здійснювати позапланові перевірки відповідно до умов до статті 16 Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

У працівника з’явилось право оскаржити наказ про призупинення дії трудового договору до Держпраці, яка може внести роботодавцеві припис про скасування наказу.

Але на практиці поки цей інструмент оскарження не працює. Я двічі зверталась до Держпраці в інтересах клієнтів зі скаргою про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, але отримала відповідь, що наразі не мають можливості проводити перевірки, оскільки не затверджено форми актів та припису.

Однак, при зверненні до Держпраці, інспектор направляє до роботодавця лист про усунення можливих порушень, який роботодавець має право не виконувати.

За цей час вже є сформована судова практика щодо призупинення дії трудового договору.

Постанова Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у справі № 279/1611/22 ДП «Коростенський лісгосп АПК»: в наказі лісгосп зазначив причину призупинення дії трудового договору — у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи з метою збереження життя та здоров'я працівника, майстра лісу.

Суди відмовили працівнику в скасуванні наказу про призупинення, вказавши, що дійсно склалися такі обставини, коли роботодавець не має можливості надати роботу, а працівник позбавлений можливості безпечно її виконувати.

Постанова Івано-Франківського апеляційного суду 22 грудня 2022 року у справі № 344/7732/2

Суди скасували наказ про призупинення, оскільки роботодавцем ненадано доказів на підтвердження факту неможливості роботодавця забезпечити працівника роботою відповідно до кола її обов’язків, які визначені розділом 2 Посадової інструкції. Як і доказів, які б свідчили про неможливість позивачки виконувати свої посадові обов’язки. Оскільки протягом припинення дії трудового договору з позивачкою їй не виплачувалась заробітна плата, суд вважав за можливе застосувати аналогію відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП та стягнути на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17.08.2022 у справі № 149/1089/22.

Укрзалізниця призупинила дію трудового договору з заступником директора з лікувальної роботи, підстава — відсутність умов для організації та виконання виробничого процесу санаторно-курортного лікування.

Суд скасував наказ про призупинення, оскільки санаторій працював в умовах воєнного стану, що підтверджується довідкою про облікову чисельність штату та звітністю про кількість прийнятих пацієнтів.

Рішення Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська від 29.08.22 у справі справа № 199/3408/22.

Укрзалізницею видано наказ про призупинення дії трудового договору, в якому причиною вказано неможливість надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталась у зв'язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України. Суд став на бік працівника, оскільки роботодавцем не надано доказів неможливості надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи, оскільки філія продовжувала працювати в штатному режимі.

Отже, можна зробити такий висновок:

1. Призупиняти можна, коли одночасно не має роботи та працівник не може працювати з об’єктивних причин, можливості перевести не має.

2. Працівник може оскаржити наказ до Держпраці, але поки це не результативно.

3.Оскарження наказу про призупинення більш дієве, при наявності доказів можливості працювати.

Діяльність профспілок (ст. 14 Закону № 2136)

• в межах своєї діяльності професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом;

• на період воєнного стану тимчасово призупиняється дія статті 44 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів.

Відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України (ст. 15 Закону № 2136)

Відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану (ст. 16 Закону № 2136)

У період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — Закон № 877), з урахуванням особливостей, визначених Законом № 877.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:

• за наявності підстав, визначених абзацами п’ятим, восьмим, дев’ятим, десятим частини першої статті 6 Закону № 877;

• за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;

• у зв’язку з невиконанням суб’єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП, не застосовуються.

Матеріал підготували адвокатки, членкині Центру трудового права та соціального забезпечення НААУ Вікторія Поліщук, Наталія Кайда, Алла Андрушко, Ганна Лисенко

Джерело: HSA