Про взаємодію із ТЦК та СП: розгляд кейсів

КЕЙС 1

Як діяти ФОПу коли йому надіслали повідомлення про те, що він має забезпечити явку своїх працівників-військовозобов’язаних у ТЦК та СП, вручити їм повістки?

КОМЕНТАР

Вести військовий облік ФОП може лише добровільно. Тож у разі отримання листа від ТЦК та СП радимо надіслати відповідь, в якій зазначити, що відповідно до чинного законодавства ФОП військовий облік не веде, а тому не має можливості виконати викладене в листі прохання.

Якщо підприємець прийняв рішення вести військовий облік, він повинен дотримуватися всіх нормативних актів та нестиме адміністративну відповідальність у разі порушення згідно зі статтею 210-1 Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Тобто роботодавець, отримавши повістку, повинен видати наказ про повідомлення військовозобов’язаних про необхідність з’явитися до відповідного ТЦК та СП, довести цей наказ до відома працівників і забезпечити їх прибуття до ТЦК та СП.

КЕЙС 2

З ТЦК та СП на підприємство надійшов лист з вимогою надати списки військовозобов’язаних. Однак на листі немає печатки, а підпис схожий на факсимільний. Якими мають бути дії підприємства? Чи надавати списки?

Обов’язок підприємства надавати до відповідних ТЦК та СП на їх вимогу відомостей про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, персональний військовий облік яких вони ведуть, закріплено у пункті 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Проте, оскільки спеціальним законодавством не встановлено вимог до запитів ТЦК та СП, відповідь на це питання слід шукати в Законі України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі — Закон № 2939). Так, статтею 19 цього Закону № 2939 визначено, що запит на інформацію має містити:

• ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;

• загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

• підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Таким чином, якщо печатка на запиті не є обов’язковою, підпис має бути оригінальним (використання аналога власноручного підпису допускається виключно за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, окрім випадків, прямо встановлених законодавством).

Згідно зі статтею 22 Закону № 2939, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

• розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

• інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2939;

• особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 Закону № 2939 фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;

• не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою статті 19 Закону № 2939.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

•прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

• дату відмови;

• мотивовану підставу відмови;

• порядок оскарження відмови;

• підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Отже, у разі отримання від ТЦК та СП запиту, який не відповідає вимогам до запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою статті 19 Закону № 2939, підприємство має право відмовити в задоволенні такого запиту у письмовому вигляді.

Джерело: Б24